Відходи. Реальне джерело доходів

Відходи. Реальне джерело доходів для малого і середнього бізнесу. На прикладі польсько-української співпраці

На прикладі Львівщини та Івано-Франківщини покажемо як відходи можуть служити стартовою позицією для розвитку малого та середнього бізнесу.

Відходи бувають побутові та промислові. До побутових відходів, в основному, відносять тверді побутові та стічні каналізаційні.

 

На теренах цих двох областей ще з часів Радянського Союзу накопичено величезні об’єми промислових відходів, які зберігаються у долині транскордонних рік Дністер, Сян, Західний Буг – на прикордонній з Євросоюзом території.

 

Серед основних відходів такого плану можемо назвати наступні:

 

  • сотні мільйонів тонн відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення в Червоноградсько-Сокальському регіоні;
  • сотні мільйонів тонн відходів від спалювання вугілля в Добротворі та Бурштині;
  • біля ста мільйонів тонн відходів збагачення сірчаних руд у Новому Роздолі та на Яворівщині;
  • десятки мільйонів тонн твердих та рідких відходів збагачення калійних руд в Стебнику та Калуші;
  • кілька мільйонів тонн фосфогіпсу у Новому Роздолі;
  • мільйони тонн вапняку – відходів у місцях випалювання вапна;
  • сотні тисяч тонн відходів нафтопереробки у Дрогобичі та біля Львова;
  • десятки тисяч тонн цинкових відходів на Сокальщині;
  • десятки тисяч некондиційної сірки в Новому Роздолі та на Яворіщині;
  • сотні тонн відходів гальваніки у Червонограді.

Всі вище перелічені відходи за часів Союзу не становили цінності, проте сьогодні – це реальна сировина для переробки.

Відходи за часів Союзу не становили цінності, проте сьогодні – це реальна сировина для переробки.

 

Як правило, щоб отримати такі матеріали для подальшої переробки, необхідно відводити земельні ділянки, добувати ресурси з кар’єрів, витрачати енергію для дроблення, розмолу, проводити рекультивацію порушених гірничими роботами територій.

Більшість з перелічених відходів готова для подальшої переробки чи використання як сировини. На прикладі та досвіді Польщі можна рекомендувати використання згаданих відходів.

Накопичені в териконах і шламонакопичувачах вуглевідходи містять ще значну кількість горючого матеріалу, а також зв’язуючі властивості. Відходи спалювання вугілля використовують у тій жеж Польщі в будівельній галузі, при будівництві доріг, як замінники піску.

Сірчані відходи містять вапняк, глину, пісок, до 5% сірки. Це чудесний меліорант для аграрної галузі, а також сировина для отримання спецвидів цементу з попутним отриманням сірки.

За певних умов існує можливість їх використання в якості мінеральної добавки для асфальту.

Особливої уваги потребують соляні тверді та рідкі відходи збагачення калійних солей, які зберігаються в хвостосховищах Стебника та Калуша, займають величезні території, накопичені в калійному кар’єрі та соляних шахтах.

Це не що інше, як суміш солей натрію, калію, магнію, які вкрай необхідні сьогодні, після того, як зупинено видобуток солі в Закарпатті. Лише транспортування з Донецького регіону солі на наші території – це значні витрати.

Ці відходи можуть служити сировиною для отримання кухонної солі, калійних добрив, солей магнію, як протиожеледний засіб, джерело тепла для теплових насосів.

Новороздільський фосфогіпс є специфічним, оскільки десятки років під впливом атмосферних опадів вони відмиті від залишків кислот та інших шкідливих включень. Якість його не гірша від кар’єрного гіпсу, що дозволяє його використовувати взамін кар’єрного для виробництва цементу, зв’язуючих сумішей у будівництві.

Цікавою для бізнесу може бути композиція фосфогіпсу з іншими відходами, наприклад з відходами збагачення сірки та золою від спалювання вугілля.

Вапняки, які накопичені в місцях випалу вапна, на сьогодні з врахуванням сучасних технологій є доброю сировиною для вапна в різних видах. Відоме використання цих відходів при дорожньому будівництві.

Гудрони, відходи нафтопереробки, мають значну енергетичну здатність та при певних дозуваннях можуть бути використані в цементній промисловості спільно з вапняковими відходами, що дозволяє одночасно проводити їх нейтралізацію.

Цинкові відходи від виробництва хімволокна – реальна сировина для виробництва сульфату окису або металічного цинку.

Гальванічні відходи – це «букет» різних хімелементів, в тому числі і особливо дефіцитних.

Це лише деякі міркування, як можна, використовуючи відходи, які зберігаються у великих об’ємах на теренах прикордонних територій з Євросоюзом, співпрацюючи  з європейськими та польськими компаніями, грантами, фахівцями, малому та середньому бізнесу розпочати та розвивати свій бізнес з переробки та використання цих продуктів як безкоштовної сировини.

Одночасно, за останній період накопичуються нові відходи, що також потребують їх утилізації. До таких відходів відносимо наступні:

  • відпрацьовані електронні прилади, джерела струму;
  • автомобільні шини, акумулятори, масла;
  • ртутні лампи, хімікати;
  • склотара, скляні вироби;
  • пластик, поліетилен, папір;
  • відходи медичного призначення;
  • будівельні відходи;
  • відходи рослинного походження та інші.

Специфіка кожного з таких відходів потребує відповідної технології переробки та обладнання. Світовий досвід їх переробки відомий. Кооперація з іноземними партнерами, міжнародні гранти та фонди допоможуть у розвитку бізнесу з такими відходами.

Вічною та найбільшою проблемою була і буде ефективність переробки комунальних відходів, до яких, в основному, віднесено тверді побутові та каналізаційні.

Слід відмітити, що з року в рік збільшується кількість твердих побутових відходів (ТПВ) приблизно на 7-10% з розрахунку на одного мешканця. В Україні проблемою ТПВ, як правило, займаються комунальні структури, яким не допомагають, а часто шкодять різні політичні партії. Середньостатистично одна людина в рік продукує біля 1,5 м3 таких відходів, це біля 300 кг або 25 кг в місяць. Враховуючи низьку платоспроможність більшості мешканців України сьогодні держава регулює тарифну політику оплати за ТПВ. Але це явище тимчасове. При відповідній платі мешканців та різних організацій за ТПВ цей бізнес стає прибутковим, оскільки є два джерела доходів – це плата по тарифу та кошти від продажу продуктів переробки, якими можуть бути метал, скло, пластик, папір, альтернативне паливо, компост або теплова чи електрична енергія в залежності від технології переробки.

Якщо сьогодні в Україні орієнтовно тариф за 1 тонну ТПВ складає від 5 до 15 дол. США, то в Польщі ця величина складає більше 100 дол. США. Тому в розвинутих країнах переробка ТПВ – це, в основному, область приватного бізнесу, з яким може справитися організація малого чи середнього розміру, обслуговуючи невеликі населені пункти чи деякі торгові, промислові заклади.

Львівщина утворює щорічно біля 700 тисяч тонн ТПВ при чисельності біля 2,7 мільйонів мешканців.

ТПВ – це суміш харчових, паперових, дерев’яних, скляних, текстильних, пластмасових, металічних та інших відходів.

Проблема поводження з ТПВ включає наступні стадії: збір, перевезення, переробка, використання продуктів переробки. Кожна із стадій може здійснюватись по-різному, в залежності від місця, об’єму та вимог.

Наприклад, збір ТПВ може здійснюватись так: окремо сортоване і мокре, або окремо пластик, окремо скло, окремо метал та інше. Може відрізнятись система збору в містах та селах.

Перевезення може здійснюватись від збору до переробки безпосередньо або з перевантажувальними комплексами.

Переробка здійснюється шляхом сортування, утворення альтернативного палива, спалювання, компостування та іншими способами.

Каналізаційні відходи, як правило, проходять очистку на комунальних очисних спорудах централізовано. В процесі очистки утворюється очищена рідка фаза, а також тверда фаза.

На жаль, тверду фазу ми сьогодні не використовуємо, а накопичуємо, займаючи величезні території в десятки гектарів земель. Але це не оберігає від опадів, які вимивають їх та забруднюють грунти, водоносні горизонти, наші транскордонні ріки.

Досвід Польщі показує, що тверда фаза очисних споруд при певній переробці має значну енергетичну здатність і використовується для виробництва біогазу та альтернативного палива.

В деяких випадках очисні споруди прямо перетворюються в електростанції, які працюють на альтернативному власному паливі, використовуючи тверду фазу комунальних стоків.

Місто, в якому проживає біля 300 тис. мешканців, виробляє біля 100 тонн в добу альтернативного палива. Таким чином, вирішується екологічна та енергетична проблеми.

Основною причиною, що стримує малий і середній бізнес в даній галузі, це необхідність врегулювати на законодавчому рівні можливість роботи з відходами без складних процедур дозволів та ліцензій.

З одного боку, маємо величезні проблеми охорони довкілля, маємо значний сировинний ресурс, з другого боку – створена система, яка ускладнює отримання необхідних дозволів та створення тиску з боку контролюючих органів.

Ця проблема вирішується шляхом адаптації природоохоронного законодавства України до вимог Євросоюзу.

Стимулом для переробки відходів для малого та середнього бізнесу є створення індустріальних парків на Яворівщині та в м.Новий Розділ на порушених гірничими роботами територіях спільно з польськими партнерами.

 

Іван Зозуля,

заступник голови комісії з охорони довкілля Громадської ради при голові Львівської облдержадміністрації, заступник Президента ОПОЛ Львівщини, академік Академії гірничих наук України