Фолькер ФАЛЬК: Професійне навчання має відбуватись на підприємствах у реальних умовах

FolkerПро робітничі професії, про можливості, які дає новий трирічний німецько-український проект з профорієнтації та співпраці з підприємствами і професійно-технічними навчальними закладами Львівської та Волинської областей – у розмові з керівником міжнародного департаменту групи bbw (Освітнього центру баварської економіки).

 

 

 

 

 

Пане Фолькере, Ваша організація – маловідома в Україні. У чому специфіка її роботи?

Bbw займається економічною освітою німецького суспільства. Ми є великою освітньою організацією Баварських промислових об’єднань, заснованою у 1969 році. Нині – найбільша освітня організація в Німеччині. Маємо понад 10 тис. співробітників і 300 тренувальних центрів. Своїми ноу-хау та досягненнями намагаємося ділитися: ми присутні у 120 країнах на різних континентах.

 

Організація є освітнім центром для потреб економіки. Два ключові слова для нас: освіта і економіка. Ми там, де економіка та професійна освіта мають спільні інтереси, бо переконані, що грамотно побудована професійна освіта є доброю основою для економічного зростання.

 

Майже в усіх країнах є багато хороших академічних закладів, проте промисловість потребує не надто багато освічених академіків, їй потрібен добре навчений персонал. Доказом цього твердження є аналіз економіки Німеччини, який показав, що кризу, яка виникла 8 років тому, країна пережила досить стабільно через те, що ми маємо добре навчений професійний персонал. Можливо, у нас немає кращих інженерів, які є в інших країнах, проте в нас є дуже добра робоча сила. І, що важливо, ми маємо одну з найнижчих статистик щодо рівня безробіття серед молодих людей у світі.

Крім того, якщо розглядати економіку з позиції інвестицій у промисловість, то раніше підприємства шукали дешеву країну для інвестицій, а сьогодні вже постає питання про професійно навчених людей. Це пояснюється тим, що всі економічні процеси стають більш комплексними, більш складними. Бенжамін Франклін,  колишній президент США казав, що добра інвестиція в освіту буде доброю інвестицією для промисловості.

 

Якою є хороша професійна освіта у світі, в Німеччині зокрема?

Я б назвав кілька рис. Перш за все – орієнтація на потребу. Професійна освіта добра тоді, коли молодь, яка закінчує навчання, знайде місце праці. Дороговказом мають бути дані, якого персоналу і в якому напрямку потребує промисловість. Коли розставляються пріоритети стосовно освіти, завжди треба пам’ятати, якою є потреба промисловості сьогодні і на майбутнє.

 

Інший аспект – професійне навчання має відбуватись на підприємствах. Звичайно, якась його частина проходить у навчальних закладах. Це має бути теорія, але значна частина навчання має проходити на підприємствах у реальних умовах. Лише таким чином можна навчити молодих людей швидше зорієнтуватись, коли вони прийдуть на нове робоче місце. Не менш важливим аспектом є якість навченого персоналу. З одного боку, ми повинні мати добрих майстрів/викладачів у навчальних закладах, а з другого боку – повинні працювати куратори, наставники на підприємствах. У багатьох країнах таких людей, які навчають персонал на підприємствах, немає. А ми кажемо, що така людина на підприємстві має бути, і це повинен бути найкращий професіонал. Саме таким чином можна поширити добрі практики на майбутнє. Якщо ж ця людина не буде професіоналом своєї справи, то вона ділитиметься помилковими знаннями.

 

Чергова характеристика – моніторинг або контроль за цим освітнім процесом. У ідеальному випадку при міністерстві освіти певні комісії чи комітети мали б його контролювати. І це не повинно відбуватись протягом 5-10 років, а постійно. Я пропонував би принцип консенсусу. Для нас, німців, дуже важливо, щоб держава, представники міністерств, представники бізнесу працювали разом, переслідували спільну мету. Якщо хтось із учасників не співпрацює на цьому «кораблі», то він потоне. Інколи – це важкі напружені дискусії, але їх потрібно вести, щоб дійти до спільного результату.

 

І останнє – це іспити, перевірка після закінчення цього навчання. Переконаний, що принцип має бути таким: той, хто навчає, не може бути екзаменатором. Повинна бути організаційна комісія представників шкіл, де основний принцип – вчитель не перевіряє своїх учнів, їх перевіряє інший вчитель. У підсумку, ті сертифікати, які будуть отримувати учні, будуть визнані всіма.

 

Якщо дотримуватись усіх шести пунктів, які ми тут назвали, тоді це – правильна основа для доброї професійної освіти. Мета нашої присутності на Україні – допомогти обєднати представників підприємств, управлінь, шкіл і створити тісну мережу проектів. У такий спосіб створиться основа для подальшого професійного навчання.

 

При розробці проекту співпраці задля покращення та профорієнтованості на попит професійно-технічної освіти, чому обрано саме Україну? Чим Ви керувались?

Особисто я переконаний, що для того, щоб країна була політично стабільною, потрібно піднімати економіку. А для того, щоб економічний розвиток був реальним – потрібен добре навчений та кваліфікований персонал. Бо з досвіду багатьох країн знаємо, що якщо є економічна нестабільність, то, як наслідок, відразу настає й політична криза. Це взаємопов’язано. Німецький уряд прагне допомогти Україні здобути економічну стабільність, а відтак – і політичну. Тому ми тут.

 

А чому обрали саме Волинь та Львівщину?        

Перша причина – бо тут ми працюємо. По-друге: близькість до кордону з Польщею та ЄС. І якщо ми хочемо співпрацювати з Україною, то рівень стандартів та економічного розвитку в цих західних областях має відповідати рівню розвитку в ЄС. Коли досягнемо мети, то, в перспективі, цей досвід можна буде поширювати на інші території.

 280746061

Можливо, Ви також враховували той фактор, що на Західній Україні розвинений малий та середній бізнес?..

Це не було визначальним. Хоча ми також хотіли підтримувати німецькі підприємства, які вже тут представлені. І не лише тому, що це німецькі підприємства, а й тому, що ці підприємства розуміють, що таке фахово підготовлений персонал. Хотіли б, щоб вони були українським зразком. Тоді легше буде залучити українські підприємства і показати як це все має виглядати. Сьогодні у проекті представлені п’ять українських підприємств. Але ми не хочемо на цьому зупинятись і, сподіваюсь, в подальшому їх буде більше.

 

Тобто є можливість іншим підприємствам теж підключитись до проекту?

Зацікавлені підприємтсва можуть брати участь в цьому проекті. За детальною інформацією звертатись до Андрія Яніва, нашого координатора в Україні.

 

Які результати Ви вважатимете успішними після закінчення проекту?

Успіхом буде те, що підприємства і професійні школи будуть активно співпрацювати, навіть тоді, коли нас тут не буде. Ми не хочемо, щоб це відбувалось лише з «примусу» німецької сторони. Нашим досягненням буде те, що, коли закінчиться проект, залишиться система, будуть ті ж підходи… Школи і підприємства співпрацюватимуть, випускники будуть розуміти, що в них є можливість отримати нову роботу на цих підприємствах.

 

Тоді і в сім’ях буде розуміння того, що дітей можна відправляти здобувати такі спеціальності, адже пізніше вони зможуть знайти роботу. Власне це і є нашим основним мірилом. Якщо за цей час ми підготуємо чи то 50 чи 100 учнів, які матимуть можливість працювати на цих підприємствах, буде добре. Проте ми фокусуємося на тому, що ми мусимо змінити саму систему співпраці.

 

Звісно, простіше дати стипендії для певної кількості учнів, але тоді, коли проект закінчиться, гроші закінчаться. Ми нічого б не змінили. І тому нашим успіхом буде – якщо нам вдасться змінити форму співпраці професійної освіти з підприємствами.

 

Вкрай важливо, щоб наші підприємства ставали соціально відповідальними якраз завдяки тому, що налагодять співпрацю з училищами. Ще однією проблемою є те, що в Україні ті, хто закінчують професійно-технічні училища, не вміють подати, «продати» себе на ринку. Чи проект допомагатиме / навчатиме презентувати учням свої послуги на ринку?

У рамках цього проекту є також навчання вчителів і тренерів. Серед іншого – там сказано про вміння презентувати себе. Спочатку потрібно навчити вчителів, які будуть навчати того учнів як він має себе подати. У нашому проекті по всій Німеччині близько 80 тис. молоді, яку ми в такий спосіб навчаємо. Добре розуміємо, що для цього потрібно, ми також маємо тренерів, які навчають інших тренерів.

 

У Німеччнині професійним навчанням також займається система торгово-промислових палат. Ви співпрацюєте із ними?

У нас таких речей вчать навіть у школі. Є куратори, які навчають дітей у кожній школі як себе презентувати. Якщо учень в Німеччині закінчує школу, він повинен шукати місце подальшого навчання. У чому відмінність – в Україні учень вступає до училища і після закінчення – шукає місце праці. В Німеччині учень має знайти підприємство, яке буде готове інвестувати в його освіту. Якщо йому не вдасться знайти підприємство, зацікавлене в тому, щоб він отримав освіту, він її не отримає. Тобто підприємство визначає і бере на себе більше відповідальності за освіту молодої людини. Бо якщо людині не вдасться знайти в тій сфері підприємство, зацікавлене в ній, тоді це означає, що та людина має шукати для себе іншу професію.

 

У нас інша проблема: часто українські юнаки та дівчата навіть у 30 років не знають, чого вони хочуть.

Це означає, що потрібні зміни. Маємо надавати професійну орієнтацію для молоді, розказувати ще зі школи про можливості. В Німеччині багато хто проходить тест на визначення професії. Наприклад, багато молоді хочуть бути мехатроніками, але не всі мають схильність до цієї професії.

 

Учневі потрібно допомогти знайти правильну професію.

 

Тобто мотивація перш за все?

 

Абсолютно так. Мотивація, орієнтація, цілі – основа. Професійність, підприємство і молода людина – трикутник успіху.

 

Найважливіше для українців, для професійної освіти України – набратись терпіння та мотивації досягти мети. Тож бажаю усім нам терпіння, адже для професійної освіти немає швидких рішень.

 

Дякую за розмову.

 

Юрій Булик